- заклинання
- I
(за народними уявленнями — слова, що мають магічну силу), замовляння, примовляння, закляття, наговірII
Словник синонімів української мови. 2014.
Словник синонімів української мови. 2014.
заклинання — я, с. 1) Дія за знач. заклинати 1). 2) За марновірними уявленнями – усталена словесна формула, зазвичай супроводжувана відповідними діями, що має магічну силу; замовляння. 3) Те саме, що проклін. 4) перен. Настійне прохання, благання … Український тлумачний словник
заклинання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
екзорцизм — у, ч. Заговори, замовляння, заклинання злих духів … Український тлумачний словник
заклин — у, ч. Те саме, що заклинання 2) … Український тлумачний словник
заклинальний — а, е. Який містить або виражає заклинання (у 2, 3 знач.) … Український тлумачний словник
заклинати — а/ю, а/єш, недок., закля/сти/, яну/, яне/ш, док. 1) перех. Промовляючи магічні заклинання, діяти на кого , що небудь, підкоряти своїй волі або чаклунській силі; заворожувати, зачаровувати. 2) перех. Те саме, що проклинати. 3) тільки недок., перех … Український тлумачний словник
закляття — я/ття/, с. 1) Дія та її результат за знач. заклясти 1), 2). 2) Те саме, що заклинання 2). 3) Те саме, що проклін. 4) рідко. Клятва, присяга … Український тлумачний словник
наговір — во/ру, ч. 1) Неправдиве звинувачення; наклеп, обмова. 2) У забобонних людей – заклинання, яке має магічну силу … Український тлумачний словник
наговорювати — юю, юєш, недок., наговори/ти, ворю/, во/риш, док. 1) перех. і без додатка.Розповідати, повідомляти, говорити багато чого небудь. 2) неперех., на кого – що, розм. Зводити наклеп, безпідставно обвинувачувати кого небудь у чомусь. 3) перех., розм.… … Український тлумачний словник
намовляти — я/ю, я/єш, недок., намо/вити, влю, виш; мн. намо/влять; док. 1) перех., з інфін. Переконувати кого небудь у чомусь, умовляти кого небудь робити щось. || кого до чого. Схиляти до чого небудь. || Підмовляти кого небудь робити щось. 2) неперех., на… … Український тлумачний словник